Там, де гори зустрічають воду, а мрії стають пригодами!

 

Я – Мавка, душа і хранителька  українських лісів, я піклуюсь про природу, несу гармонію і добро світу. 

 

Хочу поділитись з вами однією неймовірною історією. Одного дня вітер приніс до мене з Карпат малюнок дівчинки Віри. На ньому було зображено місце з різними гірками, водоймами, сповнене тепла, сміху й щастя. На звороті я побачила кілька рядків, написаних дитячим почерком:

 

“Люба Мавко, усі кажуть, що я надто мрійлива й вірю в казки. А ще дехто кепкує, кажучи, що тебе взагалі не існує. Але я знаю, що ти справжня. І прошу тебе допомогти мені створити це місце. Хочу, щоб всі побачили -  мрії здійснюються.”

 

Гук побачив, що я розглядаю цей малюнок і щирий підпис до нього. 

 

–  Тільки не кажи, що ти хочеш вирушити до Карпат через це – пробурмотів Гук, зазираючи через моє плече.
–  Саме так, – усміхнулася я. – Щирі бажання мають здійснюватися.

 

Тут до нас підійшла Водяниця, на ній виблискували крапельки озерної води:

 

– Але що, як Лісовик з карпатських лісів не дозволить? Він, кажуть, суворо охороняє місцеві джерела.
– А ми спробуємо, – відповіла я, відчуваючи вітер, який кликав до Карпат.

 

Чорний лелека переніс нас у Карпати на своїх розкішних крилах. Серед величних вершин, залитих золотом сонця, ми зустріли тамтешнього Лісовика. Його могутня постать виглядала частиною скель, а борода спадала, як  потужний водоспад. 

 

– Що привело тебе, Мавко, до нас? – запитав він. 
– Малюнок дитини, – я простягнула йому лист від Віри. – Ми хочемо створити місце, де гори зустрічають воду, а мрії стають пригодами.

 

Лісовик довго вдивлявся в малюнок, а потім посміхнувся крізь бороду:

 

– Добре. Але хай це місце прославляє Карпати та їхню силу на весь світ.

 

Ми з Водяницею розпочали роботу. Південний вітер приніс тепло, Водяниця пробудила секретні джерела, а Лісовик відкрив приховані водоспади. Води текли вигнутими стовбурами, утворюючи химерні гірки, а дерева сплелися в купол, захищаючи від вітру. Із висоти відкривалися приголомшливі краєвиди Карпат – неймовірні вершини, що надихають та наповнюють.

 

– Ось це справжнє диво, – усміхнувся Лісовик, споглядаючи нашу працю.

 

Коли маленька Віра, побачила цей магічний простір, її очі засвітилися щастям.

 

– Це ти зробила, Мавко, – прошепотіла вона, побачивши мене.

 

Я усміхнулася їй. 

 

– Так, маленька. Ось, все, як на твоєму малюнку.  Тепер це місце належить тобі й усім, хто мріє відчути радість і тепло. Запрошуй друзів і приходьте в гості.

 

Віра зраділа, а її усмішка стала для нас найкращою нагородою.

 

– А як назвати це місце? – крикнула вона, коли я вже збиралася повертатися в свій ліс.
– Як захочеш, – відповіла я, підіймаючись у небо на Чорному лелеці.
– Нехай це буде “Мавка”, – вигукнула Віра, усміхаючись до мене.

 

Так у Буковелі з’явилося магічне місце – Аквапарк “Мавка”, де оживає магія лісів, сила Карпатських гір зустрічається з невпинністю джерельної води та мрії стають пригодами.